Олексій Скрипник (CEO Eleks): Управляти програмістами – це те саме, що «пасти стадо котів»

Программисты - это как коты, они шкодят и не признают вину. Всегда сами по себе.

Цікава стаття була опублікована декілька років тому на сторінках львівського ресурсу ZIK. Мова йшла про галузь IT і програмістів. Деякі речі були настільки відвертими, що спочатку навіть здавалося, що то фейк, але ні. Дуже цікаво побачити що саме мислили CEO українських галер про своїх працівників і як були праві ще тоді, а також те, що змінилося 5 років потому.

Візьмемо кілька блискавичніх цитат:

1. Тіньове IT

«Фахівці визнають, що напряму, тобто на податках, на ІТ-галузі ні місто, ні держава фактично не заробляють. Специфіка галузі в тому, що понад 80% видатків підприємств йде на зарплату працівникам. Податок із доходів фізичних осіб, який напряму надходить у скарбницю міста, та єдиний соціальний внесок у державну казну в сумі становлять 40% – таким є українське законодавство. Відтак фірми роблять усе, аби оминути їх сплату. Зокрема програмістів перетворюють на приватних підприємців і укладають з ними договори на виконання послуг. У результаті перспективна сфера, яка інтенсивно розвивається, залишається темною плямою економіки».

За останні 5-6 років можна констатувати ще більший відтік працівників з трудової на ФОП. Так, то не є «чорна схема», скоріше «сіра», але тренд особливо набрав популярність в останні кілька років.

2. Пільги для айтішників

«Не допомогли і нещодавні зміни до Податкового кодексу України, якими розробникам комп’ютерного забезпечення надали пільги на 10 років. За словами Ігоря Лисицького, віце-президента Асоціації «Інформаційні технології України», надані пільги будуть корисними лише 20% фірм, які виготовляють програмне забезпечення та надають послуги на внутрішньому ринку. Решта індустрії – це компанії, які займаються аутсорсингом, яким важливо було отримати пільгу у сплаті податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску».

Тобто айтішники постійно скиглять, що держава їм не допомагає, але виявляється, що держава не тільки надала їм пільги, але ще й стимулювала розвиток саме продуктових компаній для внутрішнього ринку! Проте він більш-менш мертвий, тому наші хлопці вчепилися в аутсорс — працю на закордонний бізнес, що не є вигідним для України як держави, що конкурує з тими же США і Европою.

3. Перекуп «рабів»

«Натомість Олексій Скрипник, генеральний директор однієї з найбільших львівських ІТ-компаній Eleks переконаний, що сьогодні українські фірми конкурують лише одна з одною за… «рабів».
– Ми майже ні з ким не конкуруємо, – переконаний він. – Українська галузь ІТ зараз як човни-чайки – справа і зліва галери з рабами. І ми змагаємося між собою за цих рабів. А поруч пропливають великі індійські та російські фрегати…»

«У нас був випадок, коли ми перекупили працівника в однієї компанії за значно вищою ціною, ніж він коштував. Згодом ця компанія переманила нашого на такі ж умови. Тож, по суті, ми квити. Пізніше при зустрічі з конкурентами навіть жартували з цього приводу, – розповідає Олексій Скрипник. – Є і здорова міграція. Наприклад, ми часто обмінюємося фахівцями зі SoftServe, бувають якісь особисті причини чи просто внутрішній дискомфорт. Але трапляється і так, що людина за рік змінила вісім місць праці».

З того часу ситуація кардинально змінилася. По-перше, ніхто вже не платить такі шалені гроші аби лише «перекупити працівника». Гроші треба реально заробити. Сьогодні вперше за багато років мідли- і подекуди навіть сеньор- девелопери самі розсилають резюме, ніхто за ними не бігає як раніше. І змінюють працедавця теж не так часто. Доречі, бачимо, що термін «раби» в контексті програмістів існовав ще в 2012 році, як і порівняння с «човнами». І що саме цікаве — таку термінологію використовували люди на найвищих посадах IT-компаній.

4. Як програмування в дитинстві шкодить людині

Управляти програмістами – це те саме, що «пасти стадо котів»
СЕО Eleks Олексій Скрипник

«Більшість програмістів – інтроверти, – пояснює Скрипник. – Кожен гуляє сам по собі. У них своя психологія, це надзвичайно інтелектуальні люди, які дуже багато читають… Однак при цьому в них часто виникає проблема соціалізації. В погоні за хорошими спеціалістами якось я допустився великої помилки – брав програмістів ще з десятого класу фізико-математичного ліцею. Вони дуже швидко навчилися програмувати, але пізніше не могли нормально адаптуватися у соціумі».

Оце так! Сам CEO Eleks виявився в цьому питанні надзвичайно відвертим і сказав правду про те, як програмування шкодить ще не сформованій людині. Знав би пан Олексій, яка в Україні за кілька років почнеться феєрия з так званого «дитячого програмування», коли дітей вчать не тільки Java, але й робототехніці, веб-маркетингу і відеомонтажу.

Далі Скрипник розвиває тему:

Вони (юні програмісти — прим.ред.) не мали часу зустрічатися з дівчатами, випити пляшку пива в під’їзді, посваритися з професором – вони програмували!
Олексій Скрипник

«А потім ти дивишся на нього – йому 20 років, а соціально він тягне не більш ніж на дванадцять! Вважає себе дорослим, але робить вчинки, керуючись лише власним еґо. Для них фраза «свобода як усвідомлена відповідальність» нічого не означає. Коли ти бачиш вчинки таких людей, то розумієш, що вони це роблять «по приколу»… Живуть у мережі, а не в реальному житті, не розуміють справжніх емоцій… Зроблять хамський вчинок, але звинувачувати їх у цьому немає сенсу – вони не розуміють, що не так».

І знову можна лише подякувати пану Олексію за таку блискавичну і влучну відвертість. Бачимо, що він не просто так став CEO — пан добре розуміється на психології айтішників. І сьогодні, завдяки ретроспективі в його слова п’ятилітньої давнини ми маємо змогу ще більш тверезо подивитись на те, що сьогодні коїться в українському IT.

Оригінал: ZIK

  • Дмитрий Нестеров

    Ждем перевода)

  • Веня Мукасей-Жупович

    На самом деле такой подход в любой сфере украинской экономики.
    В производстве, например — это «работяга» — такое аморфное существо, вечно полупьяное(ближе к 17.00 совсем пьяное), низкоквалифицированное, вечно ломающее инструмент и оборудование, ворующее всё, что можно унести, работающее за среднюю зарплату в неотапливаемом полуразрушенном цеху.
    Начальник там как правило стоматолог или «гуманитарий» с купленным дипломом, его кабинет имеет отопление, компутер и «евроремонт» из отходов пластикового профиля. Начальник как правило не умеет отличить шплинт от шпонки, а его миссия — это пинать ногами нач. производства, тот будет пинать мастеров и бригадиров, а те в свою очередь «работяг», что бы они хоть что-то делали
    Вся эта каша как-то варится годами, выдаёт продукцию самого низкого качества по вполне себе «европейской» цене.)

  • atracom

    не могу разобрать, похоже на эльфийский

  • Yevhen Kushnir

    Гуглотранслейтом з російської за кілометр смердить. Я вже мовчу про питання по суті — буквально по кожному пункту дуже багато питань.
    Стаття явно замовна. А сайт для мене помер.

    • Alex

      Дык а в чем заказушность статьи? Если не ошибаюсь, оригинал был опубликован еще 6 лет назад на львовском ресурсе.

      • Yevhen Kushnir

        Хтось хоче сформувати хибне уявлення про сферу IT в Україні. Так, не безпідставно, але замість того, щоб провести повноцінну податкову реформу, хочуть все максимально лишити як є, окрім IT, яких хочуть тупо «розкуркулити».

        • Alex

          Вряд ли это произойдет в ближайшие пару лет (надеюсь на это). Порох вроде говорил, что рассмотрел вопрос с отменой 3-й группы и понял, что это ни к чему хорошему не приведет, поэтому зеленый свет давать не будет.